Формування соціальної компетентності молодших школярів
Гармонійне
життя в навколишньому світі вимагає від особистості належного рівня соціальних знань, умінь, навичок, виробленої ціннісної
позиції,тобто вимагає від неї набуття соціальної компетентності.
Проблема формування соціальної компетентності, насамперед у дітей молодшого шкільного віку, пошук дієвих засобів та способів її досягнення є однією з найважливіших у сучасному соціальному вихованні молодший школярів.
Соціальна компетентність – це система знань, умінь, ставлень, ціннісних
орієнтацій та поведінкових компонентів, необхідних для існування в соціумі.
Молодший шкільний вік - це перший період системного залучення дитини до громадського життя. Саме в цей період відбувається ціла низка особистісних утворень, необхідних для формування соціальної компетентності. За твердженням Н. Бібік, соціальна компетентність передбачає здатність жити в соціумі (ураховувати інтереси й потреби різних груп; дотримуватись соціальних норм і правил; співпрацювати з різними партнерами), а також адекватно виокремлювати, ідентифікувати, фіксувати та аналізувати коло питань на перетині всієї системи соціальних відносин суспільства і людини. Для успішної соціалізації молодших школярів потрібні такі умови, які б забезпечували їм можливості критично переосмислювати і відбирати те, що пропонує соціум. Головне – це набуття учнем соціального досвіду, який буде впливати на його дії, вчинки, на формування його бажань та інтересів, спрямовувати або стримувати його активність, тобто впливати на свідомість.
Проблема формування соціальної компетентності, насамперед у дітей молодшого шкільного віку, пошук дієвих засобів та способів її досягнення є однією з найважливіших у сучасному соціальному вихованні молодший школярів.
Соціальна компетентність – це система знань, умінь, ставлень, ціннісних
орієнтацій та поведінкових компонентів, необхідних для існування в соціумі.
Молодший шкільний вік - це перший період системного залучення дитини до громадського життя. Саме в цей період відбувається ціла низка особистісних утворень, необхідних для формування соціальної компетентності. За твердженням Н. Бібік, соціальна компетентність передбачає здатність жити в соціумі (ураховувати інтереси й потреби різних груп; дотримуватись соціальних норм і правил; співпрацювати з різними партнерами), а також адекватно виокремлювати, ідентифікувати, фіксувати та аналізувати коло питань на перетині всієї системи соціальних відносин суспільства і людини. Для успішної соціалізації молодших школярів потрібні такі умови, які б забезпечували їм можливості критично переосмислювати і відбирати те, що пропонує соціум. Головне – це набуття учнем соціального досвіду, який буде впливати на його дії, вчинки, на формування його бажань та інтересів, спрямовувати або стримувати його активність, тобто впливати на свідомість.
Для роботи на уроці «Я у світі» учителю
слід обирати методи, в яких би поєднувалась активна інтелектуальна і практична
діяльність дітей: етичні бесіди з елементами інсценізації, драматизації, ігри,
аналіз ситуацій морального змісту, власного досвіду, система тренінгових вправ,
колективно творчі справи. При цьому важливо опиратися на емоції дітей. Учитель
дає можливість учням відчути духовне задоволення від гарного вчинку, зрозуміти,
наскільки принижує людину негідна поведінка, які гіркі переживання виникають у
того, кому нанесли образу. Для того, щоб засвоєні учнями соціальні знання не
залишалися на рівні формальної обізнаності з нормами поведінки, а втілювалися в
життя, на уроці варто створити такі ситуації, щоб дитина відчула необхідність
застосувати знання на практиці, збагачувала свій практичний досвід.
Немає коментарів:
Дописати коментар